Рекомендації    щодо усунення ризиків торгівлі людьми у зв’язку з війною в   Україні та гуманітарною кризою: Відповідно до Конвенції Ради Європи 2005 року про протидію торгівлі людьми (надалі –
«Конвенція») держави-учасниці зобов’язані вживати заходів для запобігання торгівлі людьми та
боротьби з нею навіть за виняткових обставин, таких як війна та надзвичайні ситуації.
Важливі виклики, спричинені війною в Україні, мають стати можливістю для розробки та впровадження державами-учасницями комплексних стратегій для більш ефективного усунення ризиків торгівлі людьми, з якими стикаються всі люди, які шукають міжнародного захисту, з дотриманням підходу, який ґрунтується на правах людини та орієнтований на жертву.
РЕЄСТРАЦІЯ ТА БЕЗПЕЧНІ МІГРАЦІЙНІ МАРШРУТИ
Відповідно до статті 5 Конвенції держави-учасниці зобов’язані розробляти та/або зміцнювати
політики та програми для запобігання торгівлі людьми, а також вживати заходів для забезпечення
законної міграції. Крім того, у статті 7 визначається, що без шкоди для міжнародних зобов'язань
щодо вільного переміщення осіб держави-учасниці повинні посилювати, наскільки це можливо,
такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання та виявлення випадків
торгівлі людьми. Реєстрація всіх осіб, які шукають міжнародного захисту у зв’язку з війною в
Україні, а також встановлення безпечних і законних маршрутів для їх в’їзду у країну та подальшого
подорожування мають вирішальне значення для запобігання торгівлі людьми і залишаються
основною відповідальністю держав-учасниць. Ефективна реєстрація забезпечує, що всі особи
будуть відомі національним органам влади та їм буде швидко запропоновані належний захист і
допомога. Це також допомагає виявити на ранній стадії осіб, яким загрожує високий ризик торгівлі
людьми або які мають особливі потреби.
НЕГАЙНА ДОПОМОГА ТА ІНТЕГРАЦІЯ
Зобов'язання щодо запобігання торгівлі людьми передбачає, що держави-учасниці боротимуться
з основними причинами торгівлі людьми через соціальні та економічні можливості для уразливих
людей, таких як люди, які потребують міжнародного захисту. Держави-учасниці повинні
забезпечити, що люди, які тікають з України, незалежно від їхньої національності, матимуть право
на міжнародний захист на основі національних та міжнародних документів, таких як Директива
Європейського Союзу (ЄС) про тимчасовий захист. Це право на захист передбачає негайну
допомогу, право на постійне проживання у країні, економічні та соціальні права, такі як доступ до
ринку праці, житла, охорони здоров'я та соціального забезпечення. GRETA зазначає, що особи,
які не є громадянами України, виключаються з тимчасового захисту відповідно до Директиви ЄС,
якщо існують «безпечні та надійні умови» для їх повернення до країни походження, що може
збільшити ризик торгівлі людьми, якщо умови їх повернення будуть надто швидко і неправильно
оцінені. У цьому контексті GRETA підкреслює, що право на негайну допомогу не повинно
залежати від національності.
ІНФОРМУВАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ОБІЗНАНОСТІ
Відповідно до статті 5 Конвенції зобов’язання щодо ефективного запобігання торгівлі людьми
передбачає інформаційні кампанії, кампанії з підвищення обізнаності та освітні кампанії, зокрема
для осіб, уразливих до торгівлі людьми. Стаття 6 також зобов’язує держав-учасниць вживати та
посилювати заходи для зниження попиту, який сприяє експлуатації. Надання інформації особам,
які тікають з України, на якомога ранньому етапі про їхні права, послуги підтримки та можливості
працевлаштування, а також підвищення обізнаності серед них про ризики експлуатації в різних
секторах економіки, включаючи сексуальну експлуатацію, є надзвичайно важливим, особливо з
огляду на широке поширення дезінформації.
ВИЯВЛЕННЯ ПОТЕНЦІЙНИХ ЖЕРТВ І ТОРГОВЦІВ
Відповідно до Конвенції держави-учасниці зобов’язані виявляти жертв торгівлі людьми, у тому
числі серед осіб, які втікають від війни в Україні. Необхідно звернути увагу на всі форми
експлуатації, які можуть бути спрямовані на цю конкретну групу людей, тобто не тільки сексуальну
експлуатацію, а й примусову працю, домашнє рабство, примусову злочинність (наприклад,
кишенькові крадіжки, культивування канабісу), примусове жебрацтво, а також торгівлю органами.
GRETA підкреслила зростаючу тенденцію торгівлі людьми в Інтернеті та/або завдяки
використанню новітніх технологій, що є особливо актуальним у контексті осіб, які тікають від війни
в Україні.


План заходів щодо проведення 
акції «16 днів проти насильства» з 25 листопада до 10 грудня 2024 року
 


Додаток до листа
Міністерства освіти і науки України
Напередодні літніх канікул в умовах воєнного стану в Україні
Міністерство освіти і науки України зосереджує увагу на тому, що одним із
важливих пріоритетів в діяльності закладів освіти є профілактика шкідливих
звичок та протиправної поведінки дітей та молоді.
В Україні спостерігаються високі темпи зростання наркоманії. Через
наркотики щороку помирає близько тисячі українців. З цією проблемою
зіштовхуються в усьому світі, і Україна – не виключення.
Будь-який рівень вживання алкоголю, незалежно від кількості,
призводить до втрати здоров’я. Варто пам’ятати, що є пряма залежність
розвитку небезпечних захворювань від доз алкоголю, що споживає людина.
Людям, молодшим 18 років, алкогольні напої не можна взагалі.
Вживання алкоголю небезпечне для підлітків, це може призводити до:
• проблем у школі;
• соціальних проблем;
• юридичних проблем;
• фізичних проблем: похмілля, хвороби;
• небажаної, незапланованої та незахищеної сексуальної активності;
• фізичного та сексуального насилля;
• підвищеного ризику самогубств та вбивств;
• ДТП, пов’язаних з алкоголем;
• проблем із пам’яттю;
• зловживання іншими речовинами;
• змін у мозку, що можуть мати незворотні наслідки;
• отруєння алкоголем.
Міністерство освіти і науки зосереджує увагу на виконанні  
закладами освіти в межах компетенції Плану заходів з реалізації Національної
стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2024 року,
Ресурс доступу за посиланням:
https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-planu-zahodiv-z-a1335r 
З метою забезпечення комплексного інтегрованого підходу до протидії
домашньому насильству та сприяння реалізації прав осіб, постраждалих від
домашнього насильства, шляхом проведення превентивних заходів,
ефективного реагування на факти домашнього насильства наказом МОН затверджено Методичні рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних
працівників із іншими органами та службами.
Регулювання батьківської відповідальності за виховання є актуальними
в сучасних умовах і ці питання унормовані в таких нормативно-правових актах
України щодо прав, обов’язків та відповідальності батьків за виховання
дітей:
Закон України «Про освіту», стаття 55. Права та обов’язки батьків
здобувачів освіти;
Закон України «Про охорону дитинства», стаття 12. Права, обов’язки та
відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини;
Цивільний кодекс України, стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої
неповнолітньою особою;
Кодекс України про адміністративні правопорушення, стаття 184.
Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо
виховання дітей;
Кримінальний кодекс України, стаття 166. Злісне невиконання обов’язків
по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи
піклування;
Сімейний кодекс України, стаття 164. Підстави позбавлення батьківських
прав, тощо.
Відповідно до Концепції «Нової української школи»,
заклади освіти у тісній взаємодії з сім’єю і найближчим оточенням школяра
вирішують двоєдине завдання: збереження і зміцнення здоров’я та виховання
гармонійно розвиненої, освіченої, творчої, соціально активної та відповідальної
особистості.
У Концепції «Нової української школи» наголошено на формуванні в
учнів відповідальності за здоров’я, умінь застосовувати знання в реальних
життєвих умовах. Провідним засобом реалізації вказаної мети є запровадження
компетентнісного підходу в освітній процес закладів загальної середньої освіти
на основі ключових компетентностей як результату навчання.

Психологічна допомога дитині у гострому та постравматичному стресовому стані
https://www.youtube.com/watch?v=MDKXr3-nyCw 



Інформація       для      всіх учасників освітнього процесу Кременчуцька гімназія №7 про психологічну допомогу в умовах  війни

• Полтавська область:  http://pan. .ua/pidrozdily/tsentr-praktychnoi-psykholohii-isotsialnoi-roboty      https://www.facebook.com/poippo (мережа Facedooк)
• м. Київ:  https://sites.google.com/site/nmcppippo/golovna      https://www.facebook.com/groups/124176988169440(мережа Facedook)    
• Д НУ «ІМЗО»:  https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj- 
• Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної      
  роботи НАПН України: https://psyua.com.ua/;  https://www.facebook.com/UNMCPPSR  (мережа Facedook)    

Педагогічні працівники  закладу мають можливість скористатися    
електронним банком науково-методичної літератури , розміщеним на сайті
МОН за посиланням:
https://mon.gov.ua/ru/osvita/pozashkilna-osvita/vihovnarobota-ta-zahist-prav-ditini/protidiya-torgivli-lyudmi

Інформаційні матеріали Представництва МОМ в Україні щодо безпечних
подорожей :     https://bit.ly / 
Загальні Правила Безпеки; щодо онлайн квестів для
роботи зі старшокласниками:  https://quest.stoptrafficking.org/start  
Звернутися   за практичними порадами  можна 8:00 до 20:00 за номером    527 (безкоштовно зі мобільних телефонів) або    0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів).

Особи, які перебувають за кордоном, можуть звернутися до консультантів  
гарячої лінії за електронною адресою    527.hotline@gmail.com ; Національної  
дитячої «гарячої лінії» за телефоном 0 800 500 225 або    116    111 ( для дзвінків з мобільного) та Національної «гарячої» лінії з попередження насильства,
торгівлі людьми та гендерної дискримінації "Ла Страда-Україна". Принагідно пропонуємо для використання контакти громадських організацій, що надають послуги щодо захисту внутрішньо-переміщених осіб та потерпілого населення внаслідок збройної агресії Росії.


Навчання вдома під час  карантину Діти відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруження батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини та її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз потрібно було вчитися вдома, я, мабуть, на все забивши. Мені самому складно зараз зібрати собі на купу. Давай поможемо одне одному - наприклад, разом складемо розклад на день. Я вимагатиму твоєї допомоги”.
3. Ми маємо розуміти, що перші дві тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Загалом, по-хорошому, на адаптацію дається до двох місяців, тобто дві тижні – це фантастично швидко. Тому ми маємо бути дуже терплячими та обережними до себе та своїх дітей.
4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: Я не вчитель.
Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам'ятати, що ми не вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратися зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – це добре.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. День не повинен перетворюватися на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не вся життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, щоб школа не асоціювалася із додатковим покаранням.
2. У дитини, яка буде навчатися вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в ній немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину веревкою на підлозі, зробити парканчик із іграшок або коробок – що завгодно.
Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеликій території, і це час перегляду кордонів кожного людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває у задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник чи месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити це, потім це.
Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонень, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина вступає в діяльність. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?
Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з'їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” у все нове. Тобто дуже швидко “входити” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони всі схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго це пам'ятатиме. Таким дітям треба складно давати на початку. І робити зарядку після уроку.
Натомість є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з'їдають несмачне, а смачні кусочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкі завдання, а складні – згодом. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музыку – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком заряджання.
7. Коли ми хочемо дитину у щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам'ятати, що в неї, як у кожного людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлена година чи дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: "За 10 хвилин сідаємо за уроки". Так ми виявляємо шанування до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
ПОЧАТКОВА ШКОЛА
У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що у дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще немає,
1. Нам важливо, щоб за можливості не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, однак він уже збився, але треба створити новий і намагатися його дотримуватися.
2. Потрібно, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, кокон, щоб дитина розуміла: вона туди заходити – і все, вона вже налаштована на навчання.
3. Важливо, щоб до навчання клацали якийсь сигнал, як дзвінок – наприклад, будильник телефону. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, щоби це не був голос мами. По відношенню до мами і тата й так буде достатньо напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.
4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвонити дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам'ятаємо, що живемо в умовах, коли у дитини знижено рухливість та нестача повітря.
5. Пам'ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були біля кімнати, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, живити, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти зі всім упораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не помішати знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.
7. Ми пам'ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеного напруги, коли дитина не дуже впевнена у собі.
СЕРЕДНЯ ШКОЛА
У школярів середньої ланки під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що у мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв'язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.
Дитина у цей момент стає дуже сонливим і починає трохи гальмувати. У неї потерпає довгострокова пам'ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам'ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.
Існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені в спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватися хоч у соцмережах.
1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров'я. Адже їхні потреби уві сні більші, ніж зазвичай.
2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити – тим краще. Все, що стосується наказів, краще перенести на повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
3. Підлітку важливо, аби ми вбачали у ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.
Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути тобі корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки годин потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тобі контролювати чи не треба?”.
4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішити робити уроки на підлозі, лежачи. Потрібно поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і до шанування особистого простору підлітка.
5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він бунтуватиме. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив недаремно. Потрібно говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
6. Підліток може запитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркаліті. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо сама займаюся. Вони мають бачити, що ми вчимося або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми вседаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.
Зоя Звиняцьківська, “Нова українська школа”